Але цього разу жодної випадковості — я планував фотографувати автобусні зупинки. Із дитинства пам’ятаю радянську мозаїку, радію і зараз, коли бачу. Вона була скрізь: на будинках, заправках, інститутах, у лікарнях, поштових відділеннях і кінотеатрах. Але зупинки завжди стояли осторонь, бо за радянських часів доводилося довго чекати на рейсові автобуси, особливо поза містом.
Із року в рік їхня кількість зменшується. Насамперед уздовж великих трас — траси розширюють і ремонтують, знищуючи зупинки. Звісно, ставлять нові, але звичайні цегляні, котрі здалеку мають вигляд туалетів (а з близька й запах).
Зупинки із мозаїкою ніхто не ремонтує; коли плиточки відвалюються, просто замазують цементом.
Увага до деталей.
Люди самі роблять лавки.
Абстрактно-народні визерунки.
Багато тематичних, прив’язаних до місцевості. Польський кордон за рогом.
Шацьки озера.
Підгірці.
Найулюбленіші — зупинки, назва яких також викладена мозаїкою.
Колись і тут була зупинка із мозаїкою.
Слайд-фільм усіх світлин (76 штук):
Немає коментарів:
Дописати коментар